Аналіз

Аналіз п'єси "Наталка Полтавка"

Рік написання – 1819

Літературний рід: драма

Напрям: Просвітительський реалізм і класицизм  з елементами сентименталізму

Жанр: соціально-побутова драма (за визначенням автора – малоросійська опера)

Тема: показ життя й побуту українських селян на початку ХІХ ст,; вірність у коханні людей з народу

Ідея: возвеличення духовної величі людини з народу; засудження покірності долі, владі та застарілим звичаям.

Мотив: розлука дівчини з коханим-бідняком  та одруження з багатієм.

Головні герої твору “Наталка Полтавка”:

• Наталка Полтавка,
• її коханий Петро
• мати Горпина Терпелиха,
• возний Тетерваковський ,
• виборний Макогоненко,
• бурлака Микола.

Композиція: проста, події розгортаються плавно, природно, без зайвих сцен і картин. Твір складається із двох дій, кожна з яких поділяється на картини, а ті — на яви. У першій дії є сім яв, вона композиційно обрамлена піснями: починається і завершується піснею; друга дія має одинадцять яв і теж обрамлена піснями (усього у творі 22 пісні, починається «Наталка Полтавка» піснею «Віють вітри, віють буйні»). Усі яви написані у формі діалогів між двома або більше дійовими особами, зрідка трапляються монологи. Дія твору відбувається в одному полтавському селі. Сюжетну дію п’єси рухає соціально-побутовий конфлікт (між Наталкою, бідною селянською дівчиною, і возним Тетерваковським, багатим паном, але нелюбим Наталці, який, користуючись своєю владою і матеріальним становищем Наталчиної сім’ї, претендує на роль її чоловіка. Саме цьому підпорядковані всі інші взаємини дійових осіб).

Експозиція: знайомство з Наталкою та її родиною, виборним, возним. Наталка кохає Петра і чекає його. 

Зав’язка: намір возного одружитися з Наталкою.  Наталка давно кохає наймита Петра, який відправився на заробітках через відмову Наталчиного батька віддати за нього дочку. Дівчина відповідає: «Ви пан, а я сирота; ви багатий, а я бідна; ви возний, а я простого роду», натякаючи на їхню станову нерівність.

Розвиток дії: Наталка погоджується на шлюб з возним заради покращення матеріального становища сім’ї: її мати Терпилиха мріє про заможного зятя. Микола влаштовує побачення Наталки з Петром, який повернувся із заробітків.

Кульмінація: Наталка категорично відмовляється стати дружиною возного. Петро радить підкоритися матері й пропонує коханій усі зароблені ним гроші.

Розв’язка:  Матір дає благословення Наталки і Петра на одруження. Розчулений таким актом самопожертви, возний зрікається Наталки на користь благородного парубка, бо розуміє, що Наталки йому не втримати.

Джерела твору:

• Життя українського суспільства;
• Українські лірично-побутові, обрядові, купальські та баладні пісні;
• Літературні традиції: українські вертепні, шкільні драми, інтермедії ХVІІІ ст. 

Проблематика: вірність і зрада, соціальна нерівність, проблема батьків та дітей, нового та старого, правди й брехні, працьовитості та ліні.

Художні засоби виразності: п'єса, маючи фольклорне підґрунтя, вражає чудовими зразками народнопісенної мови, зокрема у творі активно вживаються метафори, порівняння, епітети (дівка проста, некрасива, з добрим серцем, не спесива); синекдохи (козак в лузі окликнувся, — швед, татарин, лях здригнувся)-, гіперболи (віють вітри, віють буйні, аж дерева гнуться); фразеологізми тощо, а також елементи поетичного синтаксису (інверсії, тавтології, риторичні фігури т. ін.).

Примітки та корисна інформація: П'єса "Наталка Полтавка" — це перший драматичний твір нової української літератури, який, за влучним висловом видатного українського драматурга Івана Карпенка-Карого, є "праматір'ю українського народного театру".

Наталка Полтавка — перший в новій українській літературі позитивний, реалістично змальований образ жінки-селянки. Новаторство п'єси "Наталка Полтавка" полягає в тому, що образ головної героїні — дівчини-красуні Наталки — І. Котляревський узяв з народу й показав її як ідеал молодої українки, фактично позбавленої вад характеру. Наталка уособлює найкращі риси української жінки, яка відстоює людську гідність, бореться за своє щастя.